/* * @version $Id: index.php 14401 2010-01-26 14:10:00Z louis $ * @package Joomla * @copyright Copyright (C) 2005 - 2010 Open Source Matters. All rights reserved. * @license GNU/GPL, see LICENSE.php * Joomla! is free software. This version may have been modified pursuant * to the GNU General Public License, and as distributed it includes or * is derivative of works licensed under the GNU General Public License or * other free or open source software licenses. * See COPYRIGHT.php for copyright notices and details. */ Пархоменко Микола Дмитрович -->

 

Кришталевий об’єктив Миколи Пархоменка

Величезний загін членів Національної спілки журналістів працює нині на Харківщині. Один із них – Микола Пархоменко, перший володар обласної журналістської премії „Кришталевий об’єктив”, редактор відділу фотоілюстрації газети „Трибуна трудящих” Харківського району.

Чверть віку присвятив він фотожурналістиці. Жодна презентація Харківського району – найбільшого із сільських у нашій державі – не обходиться без його фоторобіт: змістовних, ліричних, подеколи іронічних. Друкуються вони і на сторінках „Слобідського краю”.

Біля цих світлин  проводять заняття з краєзнавства вчителі місцевих шкіл. Адже чимало фоторобіт Миколи Пархоменка вже стали історією: подекуди краєвидів у такому вигляді, як їх вихопило око майстра, вже немає на землі. Адже змінюємося не тільки ми, а й довкілля (подекуди навіть швидше, ніж люди). На місці колишніх зелених галявин виростають нові забудови.

– Ось цього ставка, – показує Микола Дмитрович одну із своїх робіт, – уже немає на карті Люботина. Він живе тепер хіба що в пам’яті старожилів.

„Люблю тебе – краю мій рідний!” – так називається фотовиставка Миколи Пархоменка. Певно, не випадково. Всі, хто хоч якось дотикнувся до цього міста, на цілий рік старшого за Харків (чим пишаються люботинці), не зможуть не закохатися в нього. От і полтавцю Миколі Пархоменко любий він тим, що навесні аж захлинається в білопінні пишних садків, згадка про які є навіть у давніх історичних джерелах. Улітку воно ніжиться під гарячим південним сонцем. Восени знову розцвітає неповторними барвами.

Це розмаїття на світлинах фотохудожника ніби зупиняє невпинний плин часу. І ми маємо можливість спостерігати всі пори року одночасно, як, власне, й різні періоди розвитку міста, клопоти його мешканців.

Більшу частину життя Микола Пархоменко прожив у Люботині. Тож на багатьох його фотографіях саме Люботин та люботинці. І це вже не просто фотографії, а фотокартини, а подекуди, як було сказано, й фотодокументи.

Професіоналізм Миколи Пархоменка дуже високий. Він закінчив Московський університет образотворчого мистецтва. З погляду сьогодення можна сказати: учився за кордоном. Втім, і на рідній землі в нього були не менш поважні вчителі. Недарма ж хрещеним батьком вважає відомого українського художника Миколу Білоуса.

Саме професор Білоус, побачивши потяг до прекрасного полтавського школяра, племінника свого друга-художника Захарія Василенка порадив відвезти хлопця до Харкова, де в нього буде більше можливостей реалізувати творчі здібності.

Мати погодилася, бо колгоспниці, вдові фронтовика, нелегко було ставити на ноги двох дітей. Так Микола Пархоменко опинився в столиці Слобожанщини. У 16 років він вступив до залізничного училища (а куди ж ще йти напівсироті? Тут він був на повному забезпеченні – гуртожиток, одяг, харчування. Ще й стипендія).

Так почалися його життєві університети. Після училища отримав направлення на станцію з дивною назвою Дьома, що загубилася в лісах, неподалік Уфи. Працював у суворому краю, так не схожому на Україну. Коли ж на залізниці почалася технічна революція (яка революція без жертв? Частину робітників скоротили), Микола Пархоменко завербувався на цілину.

– Сіяли пшеничку, згадує Микола Дмитрович, – навіть узимку жили посеред степу в наметах, звідки до найближчого населеного пункту 120 кілометрів.

Звідти, із зернорадгоспу „Матраєвський”, призвали його до армії. Безкрая цілина змінилася морськими одеськими пейзажами. Хоча служив не на флоті, а у військово-повітряних силах. Два рази навіть брав участь у військовому параді. В армії набув кілька спеціальностей, зокрема шофера, електромеханіка.

Армійська професія згодилася й на цивільній службі, коли одружився й переїхав до Люботина, де став працювати електриком Будинку відпочинку „Медик”. Робота в закладі давала натхнення на хобі – аматорської фотографії. З фотоапаратом не розлучався з дитинства. Перші знімки робив німецьким трофейним фотоапаратом, перші фотоплівки зберігає донині. А після армії придбав уже вітчизняну „Смену”. Фотографував односельців, рідне село Очеретувате. Світлини, зроблені аматором і відіслані в семенівську райгазету Полтавщини, привернули увагу фахівців, які порадили займатися цим серйозно. Згодом Микола здобув першу премію серед непрофесіоналів. Його направили на курси сількорів у Полтаву. Потім був московський вуз. Так дитяче захоплення переросло в професію.

– Це моя „хвороба” – тільки-но побачу цікаве, як враз треба на фото, зізнається майстер.

Сьогодні Микола Пархоменко – професіонал своєї справи, фотоісторик рідного краю, який має свій власний творчий почерк. Це відзначили й фахівці, які саме його, фотокореспондента сільської районки, першим номінували „Кришталевим об’єктивом”. Виставка люботинця була була минулого року в Харківському художньому музеї. Відвідавши її, художник Микола Білоус залишився задоволеним роботами „хрещеника”, написав теплий відгук.

Брав Микола Дмитрович активну участь у художньому оформленні літературного альманаху К. Маковійського „Пролісок”, збірок О.Євтушенка „Край-дивограй”, Т. Безрукової „Буди – фаянсова столиця України”, В. Стрільця „Люботин. Історико-краєзнавчий нарис”, книги до 80-річчя Харківського району „Перлина землі Слобожанської”. Рік тому побачило світ видання М. Пархоменка „Слобожанський край очима митця”, у якому знайшли місце найкращі фотороботи журналіста і яке здобуло чимало прихильників серед дітей і дорослих, не байдужих до краси рідної землі.

Зараз Микола Пархоменко готує ще одну персональну експозицію, присвячену 25-річчю професійної діяльності. Це звіт фотомайстра про свою роботу, певний рубіж, за яким, віримо, нове піднесення й творчий злет.

 

Ніна Чернова, за матеріалами газети „Слобідський край”.

 

 
Warning: include(html/template.php): failed to open stream: No such file or directory in /www/lubotin.com/templates/pwc035_j15/index.php on line 168 Warning: include(): Failed opening 'html/template.php' for inclusion (include_path='.:/usr/share/pear:/usr/share/php') in /www/lubotin.com/templates/pwc035_j15/index.php on line 168

Чем больше всего запомнился Вам первый год работы городской власти нашего города ?
 
QR Code